بَابُ ٥٤ لاَ يَقُولُ: عَبْدِي وَأَمَتِي

فِي الصَّحِيحِ: عَنْ أَبِي هُرَيْرَةَ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهُ، أَنَّ رَسُول اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَالَ:”لَا يقُلْ أَحَدُكُمْ: أَطْعِمْ رَبَّكَ، وَضِّئْ رَبَّكَ، وَلْيَقُلْ: سَيِّدِي وَمَوْلَايَ، وَلَا يقُلْ أَحَدُكُمْ: عَبْدِي وَأَمَتِي، وَلْيَقُلْ: فَتَايَ وَفَتَاتِي وَغُلَامِي”.

ГЛАВА 54: О ТОМ, ЧТО НЕ СЛЕДУЕТ ГОВОРИТЬ «МОЙ РАБ» ИЛИ «МОЯ РАБЫНЯ».

В достоверном сборнике пришло со слов Абу Хурейры, да будет доволен им Аллах, что посланник Аллаха, да благословит его Аллах и приветствует, сказал: «Пусть никто из вас не говорит (своему рабу): “Накорми своего господина (рабб)”, (или): “Помоги совершить омовение своему господину (рабб)”, а (раб) пусть говорит: “Мой хозяин (сеййиди)”, (или): “Мой покровитель (мауляйя)”. И пусть никто из вас не говорит: “Мой раб (′абди)”, (или): “Моя рабыня (амати)”, а пусть говорит: «”Фатайа” (“мой слуга”), “фатати” (“моя служанка”), “гулями” (“мой слуга”)».